Переглянути
Нові надходження
Зараз показуємо 1 - 5 з 762
- ДокументПоняття та види опосередкованого виконання кримінального правопорушення(Соціально-економічні відносини в цифровому суспільстві, 2025) Захарчук В.М.Метою статті є комплексний аналіз поняття та видів опосередкованого виконання кримінального правопорушення, визначення його типових ознак. Досліджено практику кваліфікації опосередкованого виконання кримінального правопорушення шляхом використання осіб, які не є суб’єктами кримінального правопорушення. Охарактеризовано типові способи опосередкованого вчинення кримінального правопорушення з використанням можливостей юридичної особи. Досліджено механізм вчинення кримінального правопорушення шляхом використання осіб, які мають ознаки загального суб’єкта кримінального правопорушення, але діють невинно, або які діють під впливом непереборного фізичного або психічного примусу. Також охарактеризовано кваліфікацію опосередкованого виконання кримінального правопорушення шляхом використання тварин, властивостей рослин, фізичних явищ, виробничих процесів діяльності механізмів, природних явищ. Виділено типові об’єктивні та суб’єктивні ознаки опосередкованого виконання кримінального правопорушення. Встановлено, що опосередковане виконання кримінального правопорушення – це випадки використання злочинцем для виконання об’єктивної сторони діяння зусиль інших осіб, які в силу різних причин не підлягають відповідальності за скоєне. Такі випадки ускладнюють процес розслідування кримінального правопорушення і потребують встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями опосередкованого виконавця і наслідками, що настали. Відповідно потрібно встановити належні правові підстави притягнення саме винної особи до кримінальної відповідальності, а не тих осіб, які реально виконали діяння. Адже саме з волі злочинця вчиняється діяння і настають ті наслідки, які є бажаними саме для нього. Опосередковане виконання кримінального правопорушення буде за умови, що об’єктивна сторона кримінального правопорушення не виконується винною особою ні повністю, ні частково. Адже якщо особа виконує хоча б певну частину об’єктивної сторони, то вона виступає виконавцем (співвиконавцем) діяння, а не опосередкованим його виконавцем.
- ДокументПоняття та класифікація майна як предмета кримінального правопорушення(Актуальні питання у сучасній науці, 2025) Захарчук В.М.; Нікіфорова Т.І.У статті досліджено поняття майна як предмета кримінального правопорушення та його основні ознаки: фізичну (уречевленість майна), економічну (вартість), юридичну (приналежність певному власнику). Залежно від конкретного виду майна такі ознаки можуть відрізнятися, зокрема уречевленість не є обов’язковою ознакою усіх видів майна. Проаналізовано позиції науковців щодо тлумачення понять «право на майно» та «дії майнового характеру». Зроблено висновок, що поняття «майно» у кримінальному праві має свої відмінності порівняно з цивільно-правовим, які зумовлені тим, що майно вступає не як об’єкт правовідносин, а як предмет кримінально-протиправного впливу. Переважно таке майно є уречевленим (фізичним), а кримінально-протиправне діяння здійснюється у зв’язку з його економічною ознакою та може бути у формі викрадення, заволодіння, захоплення, привласнення майна. Також досить часто такий вплив може бути у формі створення (виготовлення) певного виду майна, обіг якого є обмеженим, або у формі негативного пливу на майно – знищення, пошкодження тощо. Поширеними є багато інших способів впливу на майно, в результаті яких воно не змінює свої властивості – зберігання, переве-зення, контрабанда тощо. Майно може виступати тим предметом, який безпосе-редньо цікавить правопорушника, або предметом, який його безпосередньо не цікавить, але шляхом впливу на цей предмет він порушує певні суспільні відносини, заподіює їм істотну шкоду. Проаналізовано особливості нерухомого майна, як предмета криміналь-ного правопорушення. Таке майно переважно може бути предметом окремих корисливих (шахрайства) та некорисливих кримінальних правопорушень умисне або необережне знищення майна), а також предметом окремих кримі-нальних правопорушень проти безпеки виробництва, громадської безпеки, військових кримінальних правопорушень тощо.
- ДокументHISTORICAL ASPECTS OF THE DEVELOPMENT OF INSTITUTIONAL REPOSITORIES IN HIGHER EDUCATIONAL INSTITUTIONS OF UKRAINE(Історія науки і біографістика, № 1, 2026, 2026) Федоришина Л.І.; Алескерова Ю.В.; Дудкевич Н.Г.; FEDORYSHYNА Lidiіa; ALESKEROVA Yuliia; DUDKEVYCH NataliiaМетою статті є аналіз історичних аспектів становлення та розвитку інституційних репозиторіїв у закладах вищої освіти України, а також визначення особливостей внесення та організації науково-освітньої інформації в цих цифрових ресурсах в умовах цифровізації та реалізації принципів відкритої науки. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні історикологічного, системного, порівняльного та структурно-функціонального методів, аналізі нормативно-правових актів у сфері освіти й науки, а також узагальненні практичного досвіду функціонування інституційних репозиторіїв. Емпіричну базу дослідження становлять інституційні репозиторії Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова, Вінницького національного аграрного університету та Вінницького гуманітарнопедагогічного коледжу закладу вищої освіти комунальної форми власності. У статті визначено основні етапи еволюції інституційних репозиторіїв –від перших електронних архівів наукових матеріалів до сучасних стандартизованих інформаційних систем, що функціонують на основі міжнародних протоколів обміну даними та метаданих. Здійснено орівняльний аналіз типів репозиторіїв, їх функціонального призначення, змістового наповнення та програмно-технічних платформ, зокрема Ubuntu/MySQL і DSpace. Обґрунтовано відмінності у пріоритетах використання репозиторіїв університетського та коледжного рівнів. Встановлено, що ефективність інституційних репозиторіїв значною мірою залежить від якості метаданих, дотримання вимог авторського права, процедур модерації та рівня цифрових компетентностей учасників освітнього процесу. Доведено, що інституційні репозиторії є важливим інструментом абезпечення відкритого доступу до результатів наукової та освітньої діяльності, підвищення академічної видимості ЗВО та інтеграції України у міжнародний науковий простір. Зроблено висновок, що подальший розвиток інституційних репозиторіїв потребує вдосконалення нормативно-організаційного забезпечення, стандартизації процесів наповнення, розширення використання міжнародних платформ та активнішої інтеграції репозиторіїв у освітній і науково-дослідний процес
- ДокументФорми протиправного впливу на майно за КК України(Наукові інновації та передові технології, 2025) Нікіфорова Т.І.; Захарчук В.М.У статті проаналізовано зміст і значення термінів «протиправний вплив на майно» та «форми протиправного впливу на майно». Зазначені терміни не є нормативно-визначеним та загальноприйнятим в доктрині кримінального права, проте найширше відображає комплекс суспільно-небезпечних діянь, передбачених КК України, предметом яких є майно. Зроблено висновок, що поняття «форми протиправного впливу на майно» є збірним поняттям, що охоплює усі, передбачені КК діяння, якими заподіюється істотна шкода або створюється загроза її заподіяння відносинам власності, а саме предметом яких є майно у найширшому розумінні, як рухоме та нерухоме майно (речі), право на майно, дії майнового характеру. Об’єктом цього наукового дослідження стали такі наскрізні кримінально-правові поняття як «викрадення», «заволодіння», «знищення», «пошкодження» майна та їх співвідношення з іншими подібними термінами, вжитими в окремих статтях КК. Аргументовано, що «заволодіння» охоплює такі форми протиправного випливу на майно, які пов’язані з оберненням майна на користь винного чи третіх осіб, в тому числі «викрадення». В свою чергу «викрадення» включає лише три форми – крадіжку, грабіж та розбій. Щодо тлумачення термінів «знищення» та «пошкодження» в доктрині спостерігається відносна єдність, проте проблемою є їх співвідношення з такими поняттями як «руйнування», «зруйнування», «втрата», «зіпсування» майна. Зроблено висновок, що «втрата» є поняттям, яке частково перетинається із «знищенням», однак є ширшим за своїм змістом. «Руйнування», «зруйнування» та «зіпсування» є різновидами знищення та пошкодження та підлягають вилученню з кримінального законодавства. Задля досягнення єдності судової практики та правової визначенні усі проаналізовані поняття потребують роз’яснення на рівні законодавства або рішень Верховного Суду, яке буде мати однакове значення для всіх складів кримінальних правопорушень.
- ДокументКваліфікуючі ознаки порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням(Наукові перспективи, 2025) Захарчук В.М.Стаття присвячена аналізу кваліфікуючих ознак складу кримінального правопорушення, що передбачене в ст. 325 Кримінального кодексу України, а саме – порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Певний час норми статті 325 КК України переважно були спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та на покарання винних осіб. Однак в останні роки ця стаття переважно регулює ті ж відносини, що й до пандемії, а саме відносини щодо запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, а також гострих неінфекційних хвороб та харчових отруєнь. Обов’язковою умовою відповідальності є наслідки у вигляді реального поширення епідемії, інфекційних та інших неінфекційних захворювань (отруєнь), або реальна загроза поширення епідемії, інфекційних та інших неінфекційних захворювань (отруєнь). Зважаючи на те, що склад кримінального правопорушення є матеріальним, потрібно встановити, що порушення певних правил було причинно пов’язано або з поширенням епідемій, інших інфекційних захворювань або масових неінфекційних захворювань (отруєнь) на певній території України, або зі створенням реальної загрози такого поширення. У статті вказано на недосконалість законодавчого конструювання такої кваліфікуючої ознаки, як «спричинення загибелі людей» та запропоновано її змінити на «загибель кількох осіб». Саме таке формулювання дозволить чіткіше встановити наслідки діяння та сприятиме уніфікації термінології у Кримінальному кодексі України. Проаналізовано зміст іншої кваліфікуючої ознаки «спричинення інших тяжких наслідків» та запропоновано її розуміти як смерть однієї особи, спричинення тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам; спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам; зараження захворюванням великої кількох осіб.