Перегляд за Автор "Циганюк Ю.В."
Зараз показуємо 1 - 20 з 32
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументАдвокат у кримінальному процесі: організаційно-правові засади(Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство», 2023) Циганюк Ю.В.; Бондар І.В.; Кучинська О.П.У статті досліджено організаційно-правові засади діяльності адвоката у кримінальному провадженні. Автори зазначили, що велика роль у забезпеченні прав та свобод осіб під час кримінального провадження належить адвокатам, які мають надавати необхідну професійну правничу допомогу учасникам процесу. Але якісна професійна правнича допомога адвоката залежить від багатьох факторів як суб’єктивного, так і об’єктивного характеру. Визначено, що якість правового регулювання діяльності адвоката у кримінальному провадженні безпосередньо впливає на нього та субсидіарно на особу, якій він надає професійну правничу допомогу. При проведенні дослідження автори беруть за основу те, що участь адвоката у кримінальному провадженні передбачає наявність 2-х правових статусів: 1) адвоката України, 2) статусу учасника кримінального процесу (захисника або представника). Засновуючись на цьому підході аналізується збирання доказів захисником, право на отримання інформації та копій документів в контексті дотримання таємниці досудового розслідування, відвід інших учасників кримінального провадження у зв’язку із залученням адвоката, який перебуває у родинних зв’язках із учасником кримінального провадження, надання професійної правничої допомоги адвокатом особам, процесуальний статус яких детально не урегульований. Досліджуючи організаційні засади діяльності адвоката у кримінальному провадженні авторами звернено увагу на роль комендантської години у роботі адвоката, на недостатнє дослідження тактики діяльності адвоката у кримінальному провадженні та методики захисту у провадженнях щодо окремої категорії кримінальних правопорушень. За результатами сформовано висновок, що серед окреслених проблем є закономірність, яка пов’язана із тим, що у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» деталізуються окремі положення участі адвоката у кримінальному провадженні, які не визначені КПК України, що, в свою чергу, викликає їх неоднакову реалізацію уповноваженими КПК України суб’єктами. А напрям дослідження тактики участі адвоката та методик захисту чи представництва у окремих видах кримінальних проваджень визнано перспективним.
- ДокументАналіз судово-експертної діяльності під час розслідування воєнних злочинів(Право UA, 2023) Циганюк Ю.В.; Кравчук О.В.; Копанчук В.О.Автори статті на підставі проведеного теоретичного аналізу, статистичного узагальнення та шляхом проведення емпіричних досліджень розглянули та виклали особливості організації досудового розслідування воєнних злочинів. Розглядаються особливості використання певних криміналістичних методик для проведення судової експертизи під час розслідування воєнних кримінальних правопорушень. Надається на розгляд та обговорення загалу власна (авторська) позиція щодо можливості використання інших («нестандартних») джерел проведення судової експертизи в умовах війни. Акцентується увага на обов’язкових складових висновку такого виду експертизи, які визначені законодавцем держави у чинному законодавстві України. Обґрунтовується необхідність ефективної співпраці працівників правоохоронних органів, суду та експертів з метою якісного та об’єктивного виконання завдань кримінального провадження, дотримання загальних засад кримінального процесу та покращення інноваційної політики України загалом. Авторами визначено та надано власний перелік питань, які повинні з’ясовуватись експертами-криміналістами та правоохоронними органами при зібранні доказової бази (слідової картини) вчинення воєнних злочинів. Встановлено існування адміністративно-правових механізмів щодо пришвидшення реєстрації та застосування методик, які розроблені та атестовані у Експертній службі Міністерства внутрішніх справ України. Розкривається значення та місце цих новел в системі права, судової експертизи та криміналістики у цілому. Авторами статті проведено аналіз судово-експертної діяльності під час розслідування воєнних злочинів. Привернуто увагу на необхідність подальшої наукової співпраці вчених, спеціалістів у галузі матеріального та процесуального права.
- ДокументАнгло-американська система кримінального процесу(Підприємництво, господварство і право, 2020) Циганюк Ю.В.Значний інтерес викликає аналіз нетипових для рідної країни прикладів правової практики закордонних країн, а особливий інтерес викликає юридична практика та джерела, на якій вона базується, що відмінні від вітчизняного кримінального процесу. Одним із таких для українського кримінального процесу є кримінальний процес англо-американської системи кримінального процесу. Саме тому у статті приділено увагу дослідженню англо-американської системи кримінального процесу. Автором на основі загальних, а також окремих досягнень кримінальної процесуальної науки, зокрема з використанням наукових джерел країн англо-американської правової системи, визначені особливості англоамериканської системи кримінального процесу. За основу обрано дві «класичні» країни цієї системи: Англію та Сполучені Штати Америки. Автором визначено, що з урахуванням сучасних реалій норм кримінального процесуального законодавства України та практики його застосування, а також за умови окремих встановлених правил кримінальна процесуальна доктрина могла би посісти своє місце у кримінальному процесі України. Також зазначено, що сьогодні відбувається процес поєднання різних кримінальних процесуальних систем світу, однак англо-американська система кримінального процесу має свої особливості, які порівняно з іншими системами кримінального процесу можна виокремити. Такими особливостями є те, що джерелами кримінального процесуального права є судовий прецедент, нормативно-правові акти та правова доктрина, водночас важко визначити пріоритет прецеденту над нормативно-правовими актами у Сполучених Штатах Америки, хоча він наявний в Англії. Також англо-американська система кримінального процесу є змагальною, або обвинувальною. І однією із засадничих ознак можна назвати те, що ця система заснована на справедливості, у ній беруть початок такі явища кримінального процесу, як угода про визнання вини, суд присяжних, концепція відновного правосуддя, дискреційність повноважень осіб, які ведуть кримінальне судочинство тощо.
- ДокументВзаємозв'язок кримінального процесу та філософії права(Журнал «Наукові інновації та передові технології», 2025) Циганюк Ю.В.У статті здійснено комплексне дослідження взаємозв'язку кримінального процесу та філософії права як двох взаємодоповнювальних і взаємозалежних феноменів правової системи. Показано, що кримінальний процес не зводиться виключно до набору правових норм і процедур, а виявляє глибинний ціннісний та світоглядний зміст, пов'язаний із категоріями справедливості, свободи, відповідальності, людської гідності та істини На прикладі онтологічного, гносеологічного, аксіологічного та антропологічного вимірів філософії права розкрито, що кожен із них надає кримінальному судочинству додаткових змістових характеристик: онтологічний – окреслює місце кримінального процесу у правовій дійсності, гносеологічний – визначає природу пізнання істини у межах доказування, аксіологічний – формує моральні орієнтири діяльності суду й сторін, антропологічний – підкреслює значення особи як найвищої цінності. Окрему увагу приділено аналізу впливу різних філософсько-правових шкіл (природно-правової, позитивістської, соціологічної та комунікативної) на розвиток кримінального процесу. Розглянуто приклади практики Конституційного Суду України та ЄСПЛ, інших судів України, у яких філософські засади безпосередньо втілюються у рішеннях щодо дотримання прав людини та гарантій справедливого суду. Обґрунтовано висновок, що ефективність і легітимність кримінального процесу залежать від гармонійного поєднання нормативних вимог та філософсько-правових цінностей, а подальший розвиток українського кримінального судочинства має спиратися на інтеграцію доктрини прав людини та засад верховенства права.
- ДокументВикористання концепції соціальної філософії при визначенні ефективності кримінального провадження(Європейські перспективи, 2025) Циганюк Ю.В.Статтю присвячено теоретико-методологічному обґрунтуванню застосування концепції с оціальної філософії для визначення та оцінювання ефективності кримінального провадження. Вихідною гіпотезою є припущення, що традиційні юридичні метрики - швидкість розгляду, кількість вироків, процесуальна економія, відсоток скасованих рішень – відображають лише частину реальної дієвості кримінальної юстиції, оскільки залишають поза фокусом ціннісно-нормативний вимір, легітимність рішень, рівень суспільної довіри та здатність інститутів знижувати криміногенні ризики. У межах соціально-філософського підходу ефективність розуміється як багатовимірна якість, що поєднує досягнення процесуально виправданих результатів із дотриманням гідності людини, передбачуваністю процедур, прозорістю та підзвітністю, зменшенням рецидиву й підсиленням спроможності спільнот до ненасильницького врегулювання конфліктів. Запропоновано авторську матрицю критеріїв, яка охоплює процесуально-юридичний, результативний, превентивний, соціальний (легітимаційний), правозахисний, ресурсний та адаптаційний виміри. Аргументовано, що така матриця дозволяє здійснювати порівняльну оцінку реформ, вимірювати вплив організаційних змін на довіру та забезпечує основу для збалансування між швидкістю провадження і глибиною встановлення істини. Особливу увагу приділено соціальній обумовленості кримінального закону й процедур, залежності ефективності від правової культури, незалежності суду, інституційної спроможності та якості державного управління. В українському контексті, позначеному війною, трансформаціями та потребою у стійкості, релевантність соціально-філософського підходу проявляється у здатності поєднати вимоги безпеки, справедливості й прав людини, не підміняючи одні цінності іншими. Практична цінність дослідження полягає у виробленні прикладних індикаторів і логіки їх зважування, що придатні для моніторингу якості кримінальних проваджень на рівні судів, органів досудового розслідування та прокуратури, а також у формування політики у сфері кримінального правосуддя.
- ДокументВикористання штучного інтелекту у кримінальному провадженні(Наука і техніка сьогодні, 2025) Циганюк Ю.В.; Легких В.В.Стаття присвячена комплексному аналізу застосування технологій штучного інтелекту (далі – ШІ) у кримінальному провадженні з урахуванням сучасних міжнародних стандартів, існуючих наукових підходів та практичних потреб правоохоронної діяльності. Автори обґрунтовують актуальність використання ШІ, зумовлену різким збільшенням обсягу цифрової інформації, складністю її обробки та необхідністю підвищення ефективності розслідувань. У роботі окреслено три ключові напрями впровадження ШІ: запобігання злочинності, досудове розслідування та судовий розгляд. Науковці пропонують розмежовувати у кримінальному процесі три категорії застосування ШІ: аналітичні інструменти, системи підтримки рішень та автоматизовані рішення, наголошуючи на неприпустимості повної алгоритмізації судових і процесуальних рішень. Розглянуто можливості інтелектуального пошуку, OSINT-аналізу, класифікації даних, відеоаналітики, розпізнавання облич та інших технологій, що значно прискорюють обробку доказів і підвищують точність встановлення обставин злочину. Окрема увага приділена системам прогнозування ризику рецидиву чи неявки до суду, пріоритизації слідчих версій та цифровим засобам моніторингу діяльності органів досудового розслідування. Автори наголошують на суттєвих ризиках, пов'язаних із використанням ШІ: потенційній упередженості алгоритмів, загрозі порушення приватності, відсутності прозорості моделей, небезпеці появи «правових ілюзій». У статті сформульовано вимоги до допустимості та достовірності даних, згенерованих ШІ, та запропоновано низку процесуальних запобіжників, зокрема ведення «технічного досьє системи», верифікацію цифрових доказів, обов'язковий людський контроль, а також удосконалення КПК України шляхом закріплення спеціального регулювання ШІ. Зроблено висновок, що ШІ вже є реальним інструментом кримінального правосуддя, проте його впровадження повинно відбуватися з урахуванням принципів справедливого судочинства, гарантій прав людини та чітко визначених процесуальних стандартів. Стаття становить теоретичну та практичну цінність для науковців, суддів, прокурорів, адвокатів і всіх фахівців, залучених до цифрової трансформації кримінального процесу.
- ДокументГенеза кримінального процесуального законодавства України(Юридичний науковий електронний журнал, 2020) Циганюк Ю.В.Стаття присвячена дослідженню генезису кримінального процесуального законодавства від примітивного вигляду кримінального процесу, який з’явився разом із першим суспільством і свідомістю, до Кримінально-процесуального кодексу 1960 року. Досліджено походження кримінального процесуального законодавства в сучасному розумінні у скіфів, у Київській Русі, Галицько-Волинському князівстві, у період Литовсько-Руської держави, Запорізької Січі, у складі Речі Посполитої, на українських землях у складі Російської імперії, кримінального процесу в Галичині, на Північній Буковині та Закарпатті як частин територій України, що свого часу перебували під владою Австрії, Української Народної Республіки періоду Центральної Ради, Директорії, Держави Гетьмана Скоропадського, періоду перебування земель України у складі Радянського Союзу. У статті досліджено пам’ятки правової культури України, а також норми права, що містяться в їхніх текстах, та норми, що містились у нормативно-правових актах іноземних держав, які свого часу застосовувались на землях сучасної України. Під час дослідження автором не здійснюється чітка періодизація розвитку кримінального процесуального законодавства за роками, аналізуються положення норм кримінального процесу з комплексним урахуванням як розвитку таких норм, так і перебування територій сучасної України під владою інших державних утворень, чи самостійного становлення. У результаті проведеного дослідження було визначено, що сучасна система кримінального процесуального законодавства пройшла шлях розвитку від примітивних суспільних відносин, які засновувались на понятті «добро» та «зло», до чіткого регулювання кримінальних процесуальних відносин через норми кримінального процесуального закону. Автором встановлено, що джерела кримінального процесу України, які згодом трансформувались у кримінальне процесуальне законодавство України, відрізнялись на різних етапах розвитку української державності залежно від соціально-економічних умов. Автор також звертає увагу на те, що необхідно врахувати той факт, що території сучасної України, які перебували під владою інших країн, запозичили досвід правового регулювання кримінального процесу від них. У комплексі це зумовило сучасний стан кримінального процесуального законодавства України, яке пройшло шлях від звичаїв до норм права, що вміщуються в кодифікованому нормативно-правовому акті.
- ДокументГерменевтика судових рішень у кримінальному провадженні(Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, 2021) Циганюк Ю.В.Стаття є спробою розкрити використання герменевтичного методу із аналізом положень Кримінального процесуального кодексу України, у судових рішеннях у кримінальних провадженнях. Визначено, що акт правосуддя та акт судового контролю, які формально виражені у судових рішеннях у кримінальному провадженні, є одними з основних вітчизняних правозастосовних актів. У них відбувається поєднання теорії та практики, суджень щодо справедливості та формування ситуації визначеності у період конфлікту. У контексті дослідження проаналізовано рішення Європейського суду з прав людини у справі «Делькур проти Бельгії» (заява № 2689/65), положення ч. 4 ст. 17, ч. 6 ст. 368, ч. 1 ст. 370, ч. 1 ст. 380, п. 3 ч. 1 ст. 413, ч. 1 ст. 433, ч. 4 ст. 434-1 Кримінального процесуального кодексу України. Досліджуючи вказані нормативні джерела та на основі аналізу наукових праць (А.М. Бернюкова, О.М. Балинської, З.А. Загиней, О.О. Мережко, В.А. Трофименко та інших учених), встановлено, що внутрішнє переконання суду, яке ґрунтується не лише на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, але й на власному життєвому досвіді, компетентному погляді, який дозволяє зрозуміти сенс казуїстичної ситуації, здатні забезпечити правильне пізнання подій та явищ кримінального провадження і відобразити їх у судовому рішенні. Зміст судового рішення є квінтесенцією інформації та знань, що формально відображаються у ньому і вироблені на основі специфічних практичних навичок, а їх підґрунтям є норми кримінального процесуального законодавства. У досліджуваному аспекті кримінальне процесуальне законодавство встановлює межі застосування герменевтики судових рішень у кримінальному провадженні.
- ДокументДжерела системи континентального кримінального процесу(Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2020) Циганюк Ю.В.Стаття присвячена висвітленню джерел системи континентального кримінального процесу. Проаналізовано наукові підходи щодо автентифікації джерел у системі континентального кримінального процесу. Автор акцентує увагу на тому, що кримінальний процес кожної окремої країни має низку особливостей, притаманних лише їй, однак сучасний стан глобалізації зумовив наявність спільних рис кримінального процесу окремих груп країн, які входять в одну або різні правові системи. Досліджено, що поняття кримінального процесу на європейському континенті проаналізовано вітчизняними та закордонними вченими. Автори системи загального права вживають поняття «інквізиційний», «цивільно-правовий» і «континентальний» кримінальний процес для окреслення кримінального процесу країн континентальної Європи. Поняття «інквізиційний» використовується в порівнянні зі «змагальним», «цивільно-правовий» – з питань генезису кримінального процесу континентальної Європи, а поняття «континентальний» – як вказівка на територію поширеності. Водночас автор дослідив наукові джерела України, Сполучених Штатів Америки, Румунії, Голландії тощо. Автор визначив, що загальносвітові глобалізаційні процеси впливають не лише на політичні, економічні, культурні та духовні відносини, але і безпосередньо на формування джерел права, зокрема кримінального процесу. Установлено, що джерелами системи континентального кримінального процесу здебільшого є нормативно-правові акти, а практика Європейського суду з прав людини, а також рішення вищих судових органів влади сьогодні посіли своє окреме місце в системі джерел кримінального процесу країни континентальної правової системи. Нині таке становлення джерел є глобалізаційним процесом, який характеризується переходом від класичної системи римського права до оптимальних форм регулювання кримінальних процесуальних відносин для виконання завдань кримінального судочинства.
- ДокументДиференціація кримінальної процесуальної форми та її значення для кримінального судочинства(Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство», 2023) Циганюк Ю.В.; Кулєбякін В.О.У статті автори досліджуючи сучасне процесуальне законодавство приділяють особливу увагу диференціації процесуальної форми та встановлення її значення для кримінального судочинства в цілому. Автори аналізують теоретичні та практичні проблеми окремих диференційованих форм кримінального провадження. Так, авторами у статті досліджено провадження у справах щодо неповнолітніх; особливості провадження щодо осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності у віковому проміжку від одинадцяти років та до віку настання кримінальної відповідальності; специфіку диференціації досудового розслідування та судового провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру; спрощене провадження щодо кримінальних проступків; провадження на підставі угод; окремі процесуальні форми, які спрощують судовий розгляд; провадження в суді присяжних; провадження у формі приватного обвинувачення; особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану. Указані вище дослідження автори проводять із використанням як теоретичного осмислення вище визначених диференційованих форм кримінального провадження, так і з прикладною складовою аналізу проблем, які виникають у практиці застосування норм Кримінального процесуального кодексу України. У результаті дослідження сформульовано висновок про те, що в умовах сучасної системи кримінального процесу України диференціація форм кримінального провадження є необхідним елементом його ефективності. Побудова різних моделей і способів урегулювання кримінальних процесуальних правовідносин створює необхідні процесуальні механізми досягнення завдань кримінального провадження. Практичний рівень диференціації кримінального провадження, що здійснений авторами, включає в себе питання оцінки чинного кримінального процесуального законодавства щодо змісту підстав для диференціації та практики застосування окремих диференційованих форм кримінального провадження в контексті досягнення ефективності кримінального провадження, виявлення проблем та вироблення пропозицій щодо їх усунення.
- ДокументДоктрина «плодів отруйного дерева» у кримінальному процесуальному законодавстві України(Вісник кримінального судочинства, 2019) Циганюк Ю.В.Гармонізація вітчизняного кримінального процесуального законодавства та практики його застосування через запозичення позитивного світового досвіду дотримання прав та свобод людини є необхідним елементом становлення засади верховенства права у кримінальному провадженні. Одним із елементів такої гармонізації є використання доктрини «плодів отруйного дерева» під час кримінальної процесуальної діяльності. Застосування положень такої доктрини здатне сприяти уникненню помилок під час здійснення кримінальної процесуальної діяльності, забезпечити охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження в Україні. Тому метою статті визначено дослідження та аналіз доктрини «плодів отруйного дерева» у кримінальному процесуальному законодавстві України. Під час дослідження проаналізовані норми статей 86–89 Кримінального процесуального кодексу України, практику Європейського суду з прав людини в частині застосування доктрини «плодів отруйного дерева», наведено приклади вітчизняної судової практики із застосуванням доктрини при визнанні доказів недопустимими, думки вітчизняних учених та положення кримінального процесуального законодавства окремих країн Європи. Як результат дослідження обумовлено те, що: 1). У вітчизняному законодавстві доктрина «плодів отруйного дерева» відображена у ч. 2 ст. 86 та ст. 87, ч. 1 ст. 88, ст. 89 КПК України. 2). Доктрина «плодів отруйного дерева» має наступне процесуальне значення: 1) через процесуальну діяльність уповноважених КПК України посадових осіб з визнання доказів недопустимими; 2) як відсутність фактичних даних у кримінальному провадженні (оскільки відсутня одна із властивостей доказів у кримінальному провадженні). 3). Істотними порушенням прав та свобод людини як підстави визнання недопустимими доказів у кримінальному провадженні необхідно вважати порушення засад кримінального провадження. 4). Зі змісту норм КПК України застосування доктрини «плодів отруйного дерева» можливе не лише судом, але й має застосовуватись стороною обвинувачення під час досудового розслідування
- ДокументДоступ до суду з метою перевірки законності ухвал слідчого судді, які не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування(Актуальні питання у сучасній науці, 2025) Циганюк Ю.В.; Вітушинська О.О.У статті досліджено доступ до суду з метою перевірки законності ухвал слідчого судді, які не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Автори зазначають, що сьогодні існує прогалина у правовому регулюванні перевірки законності ухвал слідчого судді, які не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування і вона могла би бути усунута різними шляхами: як використанням аналогії права (передбачена ч. 6 ст. 9 Кримінально-процесуального кодексу України), так і за допомогою правових позицій Верховного Суду. Але, поштовхом до вирішення проблеми перевірки законності ухвал слідчого судді, які не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування може стати також і аналіз через категорію «доступу до суду», яке має засадниче значення для подачі заперечень на такі ухвали під час підготовчого провадження. Аналіз обраної правової проблеми автори розпочали з дослідження наукових підходів до з’ясування суті «доступ до суду» та «доступ до правосуддя». Ними констатовано, що сьогодні відсутній єдиний спільний доктринальний підхід для тлумачення таких понять. Правильними, на їх думку, є підходи для розмежування понять «доступ до суду» та «доступ до правосуддя» через загальне і конкретне. Досліджуючи питання щодо доступу до суду з метою перевірки законності ухвал слідчого судді, які не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування автори прихильно ставляться до розуміння доступу до суду як елемента доступу до правосуддя. При цьому первинним, навіть засадничим, є доступ до суду, адже саме з доступу до суду розпочнеться правосуддя. Авторами констатовано, що чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає розгляду заперечень відповідно до закону, а тому говорити про доступ до правосуддя, у цій частині, не представляється можливим. Автори роблять висновок, що надаючи такий доступ до суду законодавець не забезпечив доступу до правосуддя з метою перевірки законності ухвал слідчого судді, які не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, а, відповідно, така прогалина мала би бути врегульована детальніше, із забезпеченням ефективності такого процесуального механізму, або усунена і наводять приклад, що одним із варіантів нормативного регулювання є включення до норм Кримінального процесуального кодексу України, які регулюють вступні промови сторін судового провадження, можливості ними у вступних промовах викласти свої заперечення на ухвали слідчого судді, які не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
- ДокументДотримання гарантій адвокатської діяльності в Україні в умовах воєнного стану: проблеми та шляхи їх вирішення(Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство», 2025) Циганюк Ю.В.; Гончаров М.С.У статті проаналізовано проблеми дотримання гарантій адвокатської діяльності в Україні в умовах воєнного стану та запропоновано шляхи вирішення таких проблем. Автори зазначають, що запровадження воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року суттєво внесло зміни у адвокатську діяльність. Органи адвокатського самоврядування вчиняли чимало дій для допомоги як адвокатам, так і органам державної влади у боротьбі з російською агресією, а також чимало адвокатів надавали різну допомогу, яка була викликана обставинами війни. Однак систематичний аналіз звітів органів адвокатського самоврядування (за 2021-2023 роки) засвідчив підвищення рівня порушень прав адвокатів, окремі з яких стали новими – такими, що викликані наданням правової допомоги в умовах воєнного стану. Це такі як вручення повісток адвокатам прямо під час проведення слідчих дій або судових засідань, з метою усунути незручного для слідства, занадто активного адвоката, ототожнення адвоката з його клієнтом (особливо у кримінальних провадженнях, які пов’язані із збройною агресією) засобами масової інформації або у соціальних мережах тощо, скарги про притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності неприбуття чи припинення участі адвоката в судових засіданнях або неявку адвоката до інших органів, у яких він бере участь задля надання правової допомоги, якщо це зумовлено наслідками війни, неможливість адвоката надати правничу допомогу під час комендантської години у зв’язку із відсутністю спеціального дозволу на пересування за цих умов. У висновках авторами розроблені рекомендації щодо проведення окремих заходів з метою посилення гарантій адвокатської діяльності які є як організаційними, так і правоосвітніми. Автори зазначають про необхідність отримання адвокатами дозволів для пересування під час комендантської години у зв’язку з необхідністю забезпечення права клієнта на вільний вибір захисника своїх прав, необхідно проводити спільні зустрічі органів адвокатського самоврядування із представниками органів досудового розслідування, прокуратури, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також проводити комплекс правоосвітніх заходів. Також у висновках запропоновані зміни до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
- ДокументЗаборона нелюдського поводження у кримінальному процесі: тест мінімальної жорстокості(Наукові інновації та передові технології, 2025) Циганюк Ю.В.; Легких В.В.; Конончук Б.Р.У статті досліджено заборону нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження крізь призму «тесту мінімального рівня жорстокості» як ключового критерію оцінки законності та пропорційності примусових заходів у кримінальному процесі. На основі положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ розкрито зміст порогу «мінімальної жорстокості», його відносний характер та залежність від тривалості, інтенсивності, наслідків і контексту застосованої сили, включно з уразливістю особи. Показано еволюцію стандартів від «класичних» форм фізичного насильства до психологічного тиску й комбінованих методів, зокрема крізь аналіз справ «Ireland v. the United Kingdom», «Bouyid v. Belgium», «Jalloh v. Germany», «Burlya and Others v. Ukraine», «Kucheruk v. Ukraine» та новіших рішень. Обґрунтовано, що у вітчизняному правозастосуванні тест мінімальної жорстокості має застосовуватися до затримання, приводу, освідування, відбору зразків, тимчасового доступу тощо, з обов'язковою перевіркою необхідності та менш обтяжливих альтернатив. Узагальнено релевантну практику Верховного Суду, яка імплементує критерії пропорційності та належної мотивації, і вказано на процесуальні наслідки перевищення порогу (недопустимість доказів, обов'язок ефективного розслідування). Запропоновано практичні рекомендації для органів досудового розслідування й судів: обов'язкова відеофіксація примусу, медичний скринінг при затриманні, алгоритми сегрегації привілейованих даних, регулярний перегляд тривалих обмежень, посилення навчання поліцейських і прокурорів стандартам ЄСПЛ. Зроблено висновок про необхідність інституціоналізації тесту мінімальної жорстокості як операційного інструменту балансу між ефективністю розслідування та охороною гідності, з особливою увагою до вразливих груп і ризиків втручань.
- ДокументЗастосування категорії часу як об’єктивної форми існування матерії при обчисленні строку досудового розслідування у випадку, якщо після здійснення повідомлення про завершення досудового розслідування прокурором винесена постанова про відновлення строку досудового розслідування(Нове українське право, 2021) Циганюк Ю.В.У статті досліджено питання застосування категорії часу як об’єктивної форми існування матерії, в аспекті того, яким чином відповідно до норм кримінального процесуального права та загальних засад кримінального провадження має обчислюватись строк досудового розслідування в разі, якщо після здійснення повідомлення про завершення досудового розслідування через деякий час прокурором винесена постанова про відновлення строку досудового розслідування, а ще через деякий час ухвалене нове рішення про завершення досудового розслідування. Визначено, що питання часу є ключовим у кримінальній процесуальній діяльності та знаходить своє процесуальне вираження у визначенні поняття «процесуальні строки». А така категорія, як «процесуальні строки», істотно впливає на кримінально-процесуальні правовідносини. Відповідно до норм кримінального процесуального права та загальних засад кримінального провадження в разі, якщо після первинного повідомлення про завершення досудового розслідування через деякий час прокурором винесена постанова про відновлення строку досудового розслідування, а ще через деякий час ухвалене нове рішення про завершення досудового розслідування, строк досудового розслідування має обчислюватись за загальними правилами. У цей строк не включається строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому у статті 290 Кримінального процесуального кодексу України, що відбулось після остаточного (останнього) повідомлення прокурора про завершення досудового розслідування. Строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження на підставі попередніх повідомлень прокурора про завершення досудового розслідування включається до строку досудового розслідування
- ДокументЗастосування практики європейського суду з прав людини з метою удосконалення адвокатської діяльності у кримінальному провадженні(Юридичний науковий електронний журнал, 2024) Циганюк Ю.В.; Берлач А.І.; Кучинська О.П.Стаття присвячена аналізу застосування практики Європейського суду з прав людини з метою удосконалення адвокатської діяльності у кримінальному провадженні. У статті визначено, що Європейський суд з прав людини є одним з найбільш визнаних на шанованих механізмів захисту прав людини у всьому світі. Протягом багатьох років його діяльність ефективна і стосується багатьох прав та обов’язків, які гарантовані чи забезпечені Європейською конвенцією з прав людини та Протоколами до неї. Не виключенням є також і комплекс гарантій, які стосуються адвокатської діяльності у кримінальному провадженні. Проаналізовано положення норм Кримінального процесуального кодексу України з питань того, хто має обов’язок застосовувати практику Європейського суду з прав людини у кримінальному провадженні. Також у статті звернено увагу на ключові рішення Європейського суду з прав людини з метою удосконалення адвокатської діяльності у кримінальному провадженні і які стосуються ролі адвоката у здійсненні правосуддя та обов’язків, які на адвоката покладаються у зв’язку із участю у здійсненні правосуддя, визначення орієнтовного переліку прав адвоката під час проведення у нього обшуку, окремих гарантій для адвокатської діяльності у кримінальному провадженні, з питань доказування та мотивування судових рішень, які були засновані на показаннях підозрюваного, які були отримані без адвоката, реалізації права на ефективний захист. За результатами дослідження узагальнено висновок про те, що діяльність адвоката у кримінальному провадженні безпосередньо пов’язана із його роллю в суспільстві, яка визначається як окремий інститут громадянського суспільства, який надає професійну правничу допомогу, а гарантії його діяльності є непорушними. В той же час, Україна має вживати узгоджені засоби захисту для забезпечення більшої поваги до адвокатської діяльності у кримінальному провадженні та забезпечувати ефективні способи захисту порушених прав
- ДокументКомпоненти системи досудового розслідування(Порівняльно-аналітичне право, 2019) Циганюк Ю.В.У статті розглянуто актуальні питання теоретико-методологічного дослідження компонентів системи досудового розслідування за Кримінальним процесуальним кодексом 2012 року, що має важливе як теоретичне, так і практичне значення. Автором визначено, що досудове розслідування містить ряд системних факторів, які можна об’єднати у групи, які фактично співпадають із систематизацією розділів та глав Кримінального процесуального кодексу України. Однак така система наповнюється й іншими нормами кримінального процесуального законодавства. У статті детально досліджено систему досудового розслідування, яка визначена, як така, що складається з п’яти компонентів: 1) загальні положення досудового розслідування; 2) слідчі розшукові дії та негласні слідчі (розшукові) дії; 3) процесуальні рішення під час досудового розслідування; 4) застосування заходів забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування; 5) особливості досудового розслідування в окремих категоріях проваджень. При цьому визначено, що кожен компонент складається з окремих елементів. Автор звернув увагу, що саме їх функціональне розташування у структурі основних частин Кримінального процесуального кодексу України інколи потребує редагування. У підсумку визначено, що компоненти системи досудового розслідування є комплексом норм кримінального процесуального законодавства, які врегульовують підстави (юридичні факти), суб’єктів, об’єкти та зміст такої діяльності, які своєю чергою обумовлюють поняття належної правової процедури під час досудового розслідування. Така система є динамічною, тобто вона розвивається залежно від обставин кримінального провадження та засновується на ч. 1 ст. 26 КПК України, де зазначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Також така система є функціональною. Функціональність системи досудового розслідування автор визначає на основі 4 критеріїв: 1) внутрішня взаємодія всередині кожного компонента між його елементами; 2) взаємодія елементів різних компонентів між собою; 3) взаємодія елементів компонентів системи досудового розслідування з іншими системними явищами кримінального процесу; 4) підпорядкованість усіх компонентів одній меті – виконанню завдань кримінального провадження. У статті відзначено, що компоненти системи досудового розслідування засновуються на нормах Кримінального процесуального кодексу України, однак їх згрупування у відносно самостійні частини не співпадає з системою таких норм та є окремим теоретико-правовим явищем.
- Документ«Належна правова процедура» як системна правова категорія вітчизняного кримінального процесу(Порівняльно-аналітичне право, 2014) Циганюк Ю.В.У статті досліджується «належна правова процедура», яка передбачена ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України. Вказана правова категорія аналізується системно, враховуючи її взаємоповʼязані елементи та компоненти. Також встановлено її ознаки.
- ДокументНезгода з висновком експерта як результат оцінки доказів за внутрішнім переконанням(Криміналістичний вісник, 2023) Циганюк Ю.В.; Шульгін С.О.Висвітлено, ґрунтуючись на наукових джерелах і правозастосовній практиці, окремі аспекти незгоди з висновком експерта. Зокрема, заналізовано гарантії, які надаються висновку експерта від зловживань з боку суб’єктів оцінки доказів; допит експерта як один зі способів з’ясування (уточнення, роз’яснення) змісту висновку експерта; призначення додаткової або повторної експертизи для оцінки висновків попередньої судової експертизи; рецензії на висновки судових експертиз у кримінальному провадженні; суб’єкта залучення судового експерта для проведення судової експертизи; перевірку висновку експерта як підґрунтя для формування внутрішнього переконання у вигляді згоди або незгоди з висновком експерта.
- ДокументНормативно-правове регулювання інституту показань із чужих слів в українському законодавстві та порівняння з законодавством зарубіжних країн(Вісник кримінального судочинства, 2019) Циганюк Ю.В.; Денисенко В.В.Ще у ХІІІ ст. у судовій практиці Англії виник історичний прецедент виключення доказів, які засновані на чутках. Упродовж багатьох років це правило мало свій розвиток поряд із визнанням потреби щодо надійності отриманих показань від свідків. Початок ХІХ ст. характеризується увагою науковців до окреслення меж цього правила і формулювання винятків із нього. На тому етапі виникли два основних підходи, один із них засвідчував, що докази на підставі чуток мають бути виключені, крім випадків, де визнана їх допустимість, а за іншим підходом – подібні докази, виходячи із загальних правил, є допустимими, крім виняткових випадків. На сучасному етапі у країнах як загальної, так і континентальної системи права переважає перший підхід. В Україні його також застосовують, хоча він одночасно не закріплений. При детальному аналізі останніх досліджень і публікацій зазначимо, що проблема показань з чужих слів є малодослідженою, що і становить актуальність дослідження.