Перегляд за Автор "Когут І.А."
Зараз показуємо 1 - 7 з 7
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументВзаємодія слідчого та дізнавача із прокурором під час досудового розслідування(Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2026) Когут І.А.Дисертаційне дослідження має на меті отримання науково обґрунтованих результатів у вигляді висновків щодо взаємодії слідчого та дізнавача з прокурором під час досудового розслідування, обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення норм чинного кримінального процесуального законодавства, а також розроблення рекомендацій для їх впровадження у практичну діяльність з метою ефективного виконання завдань досудового розслідування та кримінального провадження загалом. Визначено що поняття «взаємодія» у контексті кримінального провадження є ключовим для розуміння ефективної діяльності суб’єктів сторони обвинувачення, зокрема слідчого, дізнавача та прокурора. Дослідження взаємодії цих суб’єктів зосереджено на їхній узгодженій діяльності під час досудового розслідування, що ґрунтується на кримінально-процесуальному законодавстві України. Взаємодія розглядається як погоджена діяльність, спрямована на досягнення спільної мети – забезпечення законності, збирання доказів та виконання процесуальних дій. Встановлено, що законність взаємодії, можливість взаємодії виключно в межах кримінально-процесуальних правовідносин, визначене коло суб’єктів взаємодії, наявність часових меж взаємодії, погодження дій суб’єктів взаємодії, наявність спільної мети взаємодії, відповідність взаємодії загальним засадам кримінального провадження, здійснення взаємодії у визначених формах, те, що диференційовані механізми взаємодії випливають з норм кримінально-процесуального законодавства є основними ознаками такої взаємодії. Зазначено, що взаємодія не лише сприяє ефективному розслідуванню, але й забезпечує дотримання прав і свобод учасників провадження. Відсутність чіткого нормативного закріплення поняття «взаємодія» в КПК України компенсується теоретичними напрацюваннями. Запропоновано доповнити КПК України положеннями про взаємодію як одну із засад кримінального провадження. У роботі проведено порівняльно-правовий аналіз взаємодії слідчого, дізнавача та прокурора на стадії досудового розслідування за кримінально-процесуальним законодавством країн ЄС, що сприяє вдосконаленню законодавства України в контексті євроінтеграції. Дослідження порівнює європейські норми з Кримінальним процесуальним кодексом України, виявляючи їхні переваги, недоліки та перспективи гармонізації. Аналіз законодавства країн ЄС виявив три моделі взаємодії: 1) прокурор самостійно проводить розслідування в окремих випадках; 2) прокурор здійснює процесуальне керівництво розслідуванням, яке проводять органи досудового розслідування; 3) органи досудового розслідування проводять розслідування автономно під наглядом прокурора. Найпоширенішою є друга модель. У контексті розгляду історичного досвіду взаємодії слідчого, дізнавача та прокурора у кримінальному провадженні показано еволюцію їхніх ролей. У Київській Русі розслідування проводила община без спеціалізованих органів. Судова реформа 1864 року в Російській імперії розмежувала функції слідчого та прокурора. Після здобуття незалежності України КПК 2012 року посилив роль прокурора як процесуального керівника, обмеживши самостійність слідчого, що викликало дискусії щодо балансу повноважень. Запропоновано періодизацію розвитку взаємодії між слідчим та дізнавачем з прокурором: 1) період громадських розслідувань (ХІ-ХVI ст.ст.) – розслідування здійснювалися громадою або місцевою владою за відсутності спеціалізованих органів; 2) виникнення спеціалізованих ролей (ХVI-XIX ст.ст.) – з’явилися перші окремі функції, як-от військовий осавул у Запорізькій Січі та судовий слідчий у Російській імперії, а також почала формуватися роль прокурора; 3) централізований контроль та нагляд (XIX-XX ст.ст.) – роль прокурора розширилася до нагляду за розслідуваннями, а слідчі органи стали більш централізованими; 4) радянський період (1917-1991) – прокуратура домінувала як у розслідуванні, так і в нагляді, інтегруючи в собі слідчі функції; 5) пострадянський період (1991-2012) – поступове відокремлення слідства від прокуратури; Конституція України 1996 року передбачає передачу функції досудового розслідування від прокуратури іншим органам; прокурор зберігає широкі наглядові повноваження; взаємодія залишається ієрархічною, проте з’являються елементи процесуальної самостійності слідчого; 6) сучасний період (2012–по теперішній час) – прийняття КПК України 2012 року; запроваджено інститут процесуального керівництва досудовим розслідуванням; активно впроваджуються цифрові інструменти взаємодії (ЄРДР, «іКейс» тощо); триває дискусія про оптимальне співвідношення «процесуального керівництва» та «нагляду». У роботі визначено та деталізовано перешкоди, що ускладнюють взаємодію слідчого, дізнавача та прокурора під час досудового розслідування: 1) прогалини в нормативно-правовому регулюванні, зокрема неуніфікована термінологія та суперечності між законодавчими актами; 2) психологічні чинники: розбіжності у сприйнятті ролей, слабка комунікація, вплив внутрішніх переконань; 3) організаційні проблеми: перевантаженість прокурорів (до 190 проваджень на одного у 2022 році), брак досвіду, обмежені можливості навчання та неефективний обмін інформацією; 4) недостатність доктринального обґрунтування вдосконалення взаємодії. Розглянуто, що науковці виділяють процесуальну та організаційну форми взаємодії, де процесуальна форма чітко регламентується КПК України, а організаційна – відомчими актами. Обґрунтовано необхідність використання поняття «організаційно-правова форма» для позначення організаційної форми взаємодії. Процесуальна форма взаємодії базується на положеннях КПК України, охоплює надання прокурором доручень і вказівок, погодження прокурором клопотань, погодження та затвердження процесуальних документів, скасування незаконних постанов слідчого чи дізнавача. Ці механізми забезпечують узгодженість дій, законність та оперативність розслідування. Організаційно-правова форма взаємодії базується на положеннях здебільшого відомчих нормативно-правових актів. Ця форма інтегрує процесуальні норми з організаційними заходами, забезпечуючи чіткий розподіл обов’язків, оперативний обмін інформацією та спільне планування дій. Пропонується розробити наказ Офісу Генерального прокурора «Про організацію взаємодії слідчих і дізнавачів із прокурорами під час досудового розслідування», який включатиме: 1) визначення мети, принципів і механізмів взаємодії; 2) регламентацію спільного планування, обміну інформацією та координації, включаючи особливості воєнного стану; 3) положення про підвищення кваліфікації через спільні тренінги; 4) механізми контролю за виконанням; 5) стандарти взаємодії як додаток. Цей документ сприятиме уніфікації підходів, підвищенню ефективності розслідування та адаптації до сучасних викликів, забезпечуючи законність і результативність кримінального провадження. Встановлено, що ефективність досудового розслідування залежить від злагодженої взаємодії слідчого, дізнавача та прокурора, однак протиправні рішення, дії чи бездіяльність цих суб’єктів можуть ускладнити або унеможливити досягнення цілей кримінального провадження. Визначено критерії, за якими можна відмежувати правопорушення, вчинені під час взаємодії, від правопорушень, вчинених не під час взаємодії, до яких можна віднести такі критерії: процесуальної залежності діяння; безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між діяннями суб’єктів; спрямованості суб’єктивної сторони на відносини взаємодії. Юридична відповідальність реалізується через кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та цивільно-правову відповідальність (за моральну чи майнову шкоду). Кримінально-процесуальна відповідальність, попри свою правовідновлювальну спрямованість, є недостатньо врегульованою в КПК України, що створює ризик довільного тлумачення норм. Заходи, такі як скасування незаконних рішень чи відсторонення слідчого, не завжди мають превентивний ефект. Аналіз статистичних даних свідчить про значну кількість скарг на дії чи бездіяльність слідчих і прокурорів, що підтверджує актуальність проблеми. Розглянувши юридичну відповідальність слідчого та дізнавача, констатовано, що кримінальна відповідальність, як найсуворіший вид, застосовується за умисні порушення, але її використання обмежене принципом ultima ratio, який вимагає вичерпання менш суворих санкцій. Раніше передбачалася кримінальна відповідальність за невиконання вказівок прокурора, але її виключення через низьке застосування та критику за нечіткість і надмірний вплив прокурора було виправданим. Адміністративна відповідальність за ст. 1858 КУпАП має потенціал для регулювання невиконання вказівок прокурора, але судова практика демонструє неоднозначне трактування понять «законна вимога» та «письмова вказівка». Для вирішення цієї проблеми пропонується доповнити ст. 1858 КУпАП частиною третьою, яка встановить відповідальність слідчого та дізнавача за невиконання письмових вказівок прокурора. Дисциплінарна відповідальність обмежена службовою підлеглістю та недостатньою незалежністю дисциплінарних комісій, що знижує її ефективність у контексті взаємодії з прокурором. Кримінально-процесуальна відповідальність (скасування рішень, відсторонення від розслідування) має правовідновлювальний характер, але не завжди створює превентивний ефект через відсутність значних санкцій. Цивільно-правова відповідальність застосовується за завдання моральної чи майнової шкоди, однак її використання як інструменту може бути ускладеним. Для підвищення ефективності пропонується внести зміни до ст. 40 та 401 КПК України, чітко визначивши відповідальність за порушення під час взаємодії з прокурором. Визначено, що прокурор, як процесуальний керівник, впливає на результати розслідування, тому його дії чи бездіяльність, такі як несвоєчасне погодження клопотань, ненадання письмових вказівок чи необґрунтована відмова у затвердженні підозр, можуть призводити до порушень прав учасників і затягування провадження. Юридична відповідальність прокурора охоплює кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, цивільно-правову та кримінально-процесуальну форми. Кримінальна відповідальність (наприклад, ст. 367 КК України «Службова недбалість») застосовується за умисні або необережні дії, що завдали істотної шкоди, але ускладнена суб’єктивністю оцінки моральної шкоди. Адміністративна відповідальність не передбачає спеціального складу адміністративного правопорушення, вчиненого під час взаємодії. Дисциплінарна відповідальність є найпоширенішою і застосовується за невиконання службових обов’язків, зокрема неефективне процесуальне керівництво, як підтверджують рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Цивільно-правова відповідальність настає за завдання моральної чи майнової шкоди, але її застосування ускладнене необхідністю доведення шкоди та причинного зв’язку. Кримінально-процесуальна відповідальність включає заміну прокурора або скасування його рішень, але ці заходи мають переважно правовідновлювальний характер і не завжди тягнуть негативні наслідки для прокурора.
- ДокументЗаходи загальносоціального запобігання насильницькій злочинності, яка вчиняється під впливом електронних ігор(Європейські перспективи, 2025) Когут І.А.; Костюченко А. В.Авторами статті досліджено теоретичні та практичні аспекти загальносоціального запобігання насильницькій злочинності, що вчиняється під впливом електронних ігор. Розкрито сутність загальносоціального запобігання злочинності як комплексу заходів, спрямованих на розвиток суспільства та суспільних відносин, а також на усунення причин злочинності. Проаналізовано зв’язок між насильницькою злочинністю та електронними іграми на основі результатів наукових досліджень щодо впливу електронних ігор на формування агресивної поведінки. Особливу увагу приділено неповнолітнім як найбільш вразливій до комп’ютерної адикції категорії населення. Розкрито психологічні механізми формування такої залежності, зокрема: відсутність відповідальності та покарання, привабливість віртуального світу через можливість легкого виправлення помилок, можливість перевтілення в інших персонажів тощо. Визначено науково необґрунтованість однозначного висновку про те, що електронні ігри у всіх випадках провокують виникнення насильницької злочинності. Сформовано висновок про вплив великої кількості факторів на виникнення насильницьких злочинів, а також про необхідність врахування залежності від електронних ігор як одного з таких факторів. Серед інших причин, що можуть впливати на вчинення насильницьких злочинів, визначено соціальне оточення, сімейні обставини та індивідуальні психологічні характеристики особи. Систематизовано основні групи заходів загальносоціального запобігання насильницькій злочинності, що вчиняється під впливом електронних ігор: політичні, соціально-економічні, правові, освітні, сімейні, медіа-культурні тощо. Роз’яснено необхідність комплексного підходу до запобігання насильницькій злочинності, що виникає через вплив електронних ігор.
- ДокументОсобливості організаційно-правової форми взаємодії слідчого та дізнавача із прокурором під час досудового розслідування(Аналітично-порівняльне правознавство, 2025) Когут І.А.Дослідження присвячене комплексному аналізу організаційно-правової форми взаємодії слідчого та дізнавача з прокурором під час досудового розслідування, з акцентом на виявленні її особливостей, зокрема, правового регулювання та механізмів реалізації. У статті окреслено проблему недостатньої правової регламентації організаційно-правової форми взаємодії. Кримінальний процесуальний кодекс України регулює процесуальні аспекти, тоді як організаційні відносини залишаються поза чітким правовим унормуванням. Саме тому виникає потреба у вивченні організаційно-правової форми як системи правовідносин, що базується насамперед на відомчих нормативно-правових актах і спрямована на забезпечення узгодженої діяльності слідчого, дізнавача та прокурора. У роботі розглянуто правову природу взаємодії зазначених суб’єктів, яка регламентується як Кримінальним процесуальним кодексом України, так і відомчими актами, зокрема наказом Офісу Генерального прокурора № 309 від 30 вересня 2021 року та Інструкцією № 575 від 7 липня 2017 року. Обґрунтовано, що ці відомчі нормативно-правові акти регулюють окремі організаційні аспекти, однак не повною мірою вирішують проблему відсутності цілісного підходу до правового регулювання взаємодії між слідчим та дізнавачем із прокурором. Теоретична частина дослідження також зосереджена на розмежуванні понять «організаційно-правова», «організаційна» та «організаційно-тактична» форми взаємодії. Наголошено, що організаційно-правова форма взаємодії є похідною від процесуальної, але потребує окремого нормативного врегулювання для забезпечення законності, чіткості та скоординованості дій. Недостатня увага до цього аспекту ускладнює розподіл обов’язків і може негативно впливати на результати розслідування, створює можливості для невчинення тих чи інших необхідних дій без настання юридичної відповідальності. Дослідження пропонує переглянути традиційні підходи до правового регулювання взаємодії слідчого, дізнавача та прокурора, внісши корективи до теоретичного осмислення проблеми та вдосконаливши нормативну базу.
- ДокументОсобливості розслідування кіберзлочинів в умовах воєнного стану(Право UA, 2025) Когут І.А.Дослідження присвячене комплексному аналізу особливостей розслідування кіберзлочинів в умовах воєнного стану в Україні. Розглянуто питання правового регулювання кіберзлочинності, зокрема зміни до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, спрямовані на підвищення ефективності боротьби з кіберзлочинністю в умовах воєнного стану. На основі актуальних статистичних даних і чинного нормативно-правового регулювання досліджено специфіку виявлення та розслідування кіберзлочинів у контексті російської агресії. У роботі проаналізовано законодавче визначення поняття «кіберзлочин» відповідно до Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», а також досліджено ключові характеристики кіберзлочинності як явища, зокрема її глобальний характер, стрімкий технологічний розвиток, високий рівень анонімності та різноманітність мотивацій правопорушників. Проаналізовано випадки масштабних кібератак на українські державні установи та об’єкти критичної інфраструктури з початку повномасштабного вторгнення. Наведено статистичні дані Державного центру кіберзахисту Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які свідчать про значне зростання кіберінцидентів у 2023 році порівняно з попередніми роками. Висвітлено специфічні проблеми розслідування кіберзлочинів в умовах воєнного стану, зокрема підвищену складність виявлення зловмисників через використання анонімайзерів, ризики для життя слідчих під час проведення розслідувань у зонах активних бойових дій, труднощі з фіксацією слідів та доказів у цифровій мережі, а також отримання даних з тимчасово окупованих територій. Розглянуто особливості кіберзлочинів у військовому середовищі, зокрема специфіку доступу до конфіденційної інформації та державної таємниці, вплив стресових умов на особовий склад, використання спеціального програмного забезпечення та систем оперативного управління. Окрему увагу приділено проблемі спеціального суб’єкта кіберзлочину у військовому середовищі – посадової військової особи.
- ДокументПоняття взаємодії слідчого та дізнавача із прокурором під час досудового розслідування(Юридичний науковий електронний журнал, 2022) Когут І.А.Статтю присвячено дослідженню особливостей поняття та змісту взаємодії слідчого та дізнавача із прокурором як невід’ємного елементу функціонування національної системи кримінального судочинства, який суттєво підвищує ефективність досудового розслідування в розрізі завдань кримінального провадження. На основі розгляду чинної законодавчої бази визначено можливість взаємодії між зазначеними суб’єктами. Виявлено, що об’єм процесуальних прав та обов’язків у слідчих та дізнавачів однаковий, в результаті чого необхідності диференціації взаємодії залежно від підрозділу органу досудового розслідування немає. Обґрунтовується така особливість взаємодії, як взаємообумовленість діяльності слідчого та дізнавача із прокурором виходячи з кола регламентованих кримінально-процесуальним законодавством повноважень. Актуалізовано значення дослідження законодавства та доктрини права в розрізі поняття взаємодія. Проаналізовано законодавчі акти, які містять згадку про такий термін, як «взаємодія» та визначено контекст їх застосування. З’ясовано, що чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить безпосередньо визначення терміну «взаємодія», але в той самий час існують значні напрацювання в науковій площині. Акцентується увага на визначенні найбільш поширених інтерпретацій взаємодії в юридичній науці. Наведено аргументи на користь можливості взаємодії між слідчим та дізнавачем із прокурором у зв’язку зі зміною ролі прокурора та переходу від стороннього спостерігача (наглядача) до активного учасника розслідування (процесуального керівника). Наголошується на необхідності використання змісту поняття взаємодії між іншими суб’єктами кримінального процесу, зокрема, в частині правовідносин слідчого з оперативним підрозділом, при дослідженні змісту взаємодії між слідчим та дізнавачем із прокурором. Окрему увагу приділено завданням досліджуваної взаємодії, яка відбувається за допомогою наявних у суб’єктів процесуальних прав та повноважень. Вказано, що взаємодія можлива лише при дотриманні низки умов, оскільки при їх відсутності таку діяльність досить важко назвати ефективною та злагодженою. Серед основних умов виділено: дотримання законодавчих приписів, належний розподіл повноважень та раціональне використання доступних окремим суб’єктам засобів.
- ДокументФорми взаємодії слідчого та дізнавача із прокурором під час досудового розслідування(Європейські перспективи, 2024) Когут І.А.У статті окреслено загальні підходи до визначення форм взаємодії під час досудового розслідування кримінального провадження в цілому та предметно зосереджено увагу на взаємодії слідчого та дізнавача із прокурором. На основі наукових розвідок виділено дві основні форми взаємодії: процесуальну та організаційно-правову. Визначено, що основною різницею між цими формами взаємодії є рівень їх правового регулювання. Встановлено, що основою нормативно-правового забезпечення процесуальної форми є положення КПК України, своєю чергою основою організаційно-правової форми відповідні норми відомчих нормативно-правових актів. Проаналізувавши процесуальну форму взаємодії через призму законодавства виявлено, що зміст цієї форми не обмежується нормами, які регламентують повноваження зазначених суб’єктів. Зазначено, що організаційно-правова форма взаємодії охоплює чималу кількість нормативно-правових актів, які фрагментарно містять згадки про спільну діяльність слідчого, дізнавач та прокурора. Наголошено на необхідності прийняття стандартів взаємодії слідчого та дізнавача із прокурором під час досудового розслідування на основі конструкції стандартів діяльності прокурора у сфері захисту інвестицій
- ДокументЮридична відповідальність за правопорушення вчиненні під час взаємодії слідчого та дізнавача із прокурором(Право.ua, 2024) Когут І.А.У статті визначено, що наявність помилок є типовою для будь-яких процесів і кримінальне провадження не є винятком. Водночас допущення помилок під час досудового розслідування має критичне значення для всього кримінального провадження. Автор виокремлює групу правопорушень, які можуть бути вчинені лише під час взаємодії слідчого або дізнавача з прокурором. Такий підхід пояснюється наявністю окремого об’єкта посягання – суспільні відносини, що забезпечують авторитет органів досудового розслідування та прокуратури, а також суб’єктним складом. Проведений аналіз наукових досліджень та законодавства дозволив виокремити два основні підходи до юридичної відповідальності аналізованих суб’єктів. Перший підхід полягає у притягненні слідчого, дізнавача та прокурора до відповідальності уповноваженими суб’єктами безпосередньо. Другий підхід полягає у застосуванні кримінально-процесуальної відповідальності, яка реалізується через окрему ухвалу слідчого судді. При цьому в обох випадках суб’єкт притягнення до юридичної відповідальності залишається незмінним.