Перегляд за Автор "Захарчук В.М."
Зараз показуємо 1 - 6 з 6
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументКваліфікуючі ознаки порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням(Наукові перспективи, 2025) Захарчук В.М.Стаття присвячена аналізу кваліфікуючих ознак складу кримінального правопорушення, що передбачене в ст. 325 Кримінального кодексу України, а саме – порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Певний час норми статті 325 КК України переважно були спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та на покарання винних осіб. Однак в останні роки ця стаття переважно регулює ті ж відносини, що й до пандемії, а саме відносини щодо запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, а також гострих неінфекційних хвороб та харчових отруєнь. Обов’язковою умовою відповідальності є наслідки у вигляді реального поширення епідемії, інфекційних та інших неінфекційних захворювань (отруєнь), або реальна загроза поширення епідемії, інфекційних та інших неінфекційних захворювань (отруєнь). Зважаючи на те, що склад кримінального правопорушення є матеріальним, потрібно встановити, що порушення певних правил було причинно пов’язано або з поширенням епідемій, інших інфекційних захворювань або масових неінфекційних захворювань (отруєнь) на певній території України, або зі створенням реальної загрози такого поширення. У статті вказано на недосконалість законодавчого конструювання такої кваліфікуючої ознаки, як «спричинення загибелі людей» та запропоновано її змінити на «загибель кількох осіб». Саме таке формулювання дозволить чіткіше встановити наслідки діяння та сприятиме уніфікації термінології у Кримінальному кодексі України. Проаналізовано зміст іншої кваліфікуючої ознаки «спричинення інших тяжких наслідків» та запропоновано її розуміти як смерть однієї особи, спричинення тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам; спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам; зараження захворюванням великої кількох осіб.
- ДокументПоняття та види опосередкованого виконання кримінального правопорушення(Соціально-економічні відносини в цифровому суспільстві, 2025) Захарчук В.М.Метою статті є комплексний аналіз поняття та видів опосередкованого виконання кримінального правопорушення, визначення його типових ознак. Досліджено практику кваліфікації опосередкованого виконання кримінального правопорушення шляхом використання осіб, які не є суб’єктами кримінального правопорушення. Охарактеризовано типові способи опосередкованого вчинення кримінального правопорушення з використанням можливостей юридичної особи. Досліджено механізм вчинення кримінального правопорушення шляхом використання осіб, які мають ознаки загального суб’єкта кримінального правопорушення, але діють невинно, або які діють під впливом непереборного фізичного або психічного примусу. Також охарактеризовано кваліфікацію опосередкованого виконання кримінального правопорушення шляхом використання тварин, властивостей рослин, фізичних явищ, виробничих процесів діяльності механізмів, природних явищ. Виділено типові об’єктивні та суб’єктивні ознаки опосередкованого виконання кримінального правопорушення. Встановлено, що опосередковане виконання кримінального правопорушення – це випадки використання злочинцем для виконання об’єктивної сторони діяння зусиль інших осіб, які в силу різних причин не підлягають відповідальності за скоєне. Такі випадки ускладнюють процес розслідування кримінального правопорушення і потребують встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями опосередкованого виконавця і наслідками, що настали. Відповідно потрібно встановити належні правові підстави притягнення саме винної особи до кримінальної відповідальності, а не тих осіб, які реально виконали діяння. Адже саме з волі злочинця вчиняється діяння і настають ті наслідки, які є бажаними саме для нього. Опосередковане виконання кримінального правопорушення буде за умови, що об’єктивна сторона кримінального правопорушення не виконується винною особою ні повністю, ні частково. Адже якщо особа виконує хоча б певну частину об’єктивної сторони, то вона виступає виконавцем (співвиконавцем) діяння, а не опосередкованим його виконавцем.
- ДокументПоняття та класифікація майна як предмета кримінального правопорушення(Актуальні питання у сучасній науці, 2025) Захарчук В.М.; Нікіфорова Т.І.У статті досліджено поняття майна як предмета кримінального правопорушення та його основні ознаки: фізичну (уречевленість майна), економічну (вартість), юридичну (приналежність певному власнику). Залежно від конкретного виду майна такі ознаки можуть відрізнятися, зокрема уречевленість не є обов’язковою ознакою усіх видів майна. Проаналізовано позиції науковців щодо тлумачення понять «право на майно» та «дії майнового характеру». Зроблено висновок, що поняття «майно» у кримінальному праві має свої відмінності порівняно з цивільно-правовим, які зумовлені тим, що майно вступає не як об’єкт правовідносин, а як предмет кримінально-протиправного впливу. Переважно таке майно є уречевленим (фізичним), а кримінально-протиправне діяння здійснюється у зв’язку з його економічною ознакою та може бути у формі викрадення, заволодіння, захоплення, привласнення майна. Також досить часто такий вплив може бути у формі створення (виготовлення) певного виду майна, обіг якого є обмеженим, або у формі негативного пливу на майно – знищення, пошкодження тощо. Поширеними є багато інших способів впливу на майно, в результаті яких воно не змінює свої властивості – зберігання, переве-зення, контрабанда тощо. Майно може виступати тим предметом, який безпосе-редньо цікавить правопорушника, або предметом, який його безпосередньо не цікавить, але шляхом впливу на цей предмет він порушує певні суспільні відносини, заподіює їм істотну шкоду. Проаналізовано особливості нерухомого майна, як предмета криміналь-ного правопорушення. Таке майно переважно може бути предметом окремих корисливих (шахрайства) та некорисливих кримінальних правопорушень умисне або необережне знищення майна), а також предметом окремих кримі-нальних правопорушень проти безпеки виробництва, громадської безпеки, військових кримінальних правопорушень тощо.
- ДокументРозмежування опосередкованого виконання кримінального правопорушення та співучасті в кримінальному правопорушенні.(Соціально-економічні відносини в цифровому суспільстві, 2023) Омельчук О.М.; Захарчук В.М.Метою статті є проведення розмежування опосередкованого виконання кримінального правопорушення та співучасті у кримінальному правопорушенні. Це зумовлено тим, що у судовій практиці досить багато випадків, коли об’єктивна сторона кримінального правопорушення вчиняється кількома особами, однак лише один із них (опосередкований виконавець) діє винно, а інші особи введені в оману щодо дійсного характеру своїх дій. Також поширеним є використання злочинцями для опосередкованого виконання кримінального правопорушення осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, особливо при вчиненні корисливих кримінальних правопорушень проти власності. Досліджено поняття такого опосередкованого виконання, визначено його систему та охарактеризовано типові способи його вчинення. Проаналізовано судову практику кваліфікації опосередкованого виконання кримінального правопорушення шляхом використання осіб, які не є суб’єктами кримінального правопорушення, використання осіб, які мають ознаки загального суб’єкта кримінального правопорушення, але діють невинно, або які діють під впливом непереборного фізичного або психічного примусу. Наведено спільні та розмежувальні ознаки опосередкованого виконання кримінального правопорушення та співучасті у ньому, встановлено основні критерії, які потрібно враховувати для проведення такого розмежування. Констатовано, що ключовим для їх розмежування є встановлення не лише відсутності чи наявності ознак загальних суб’єктів у осіб, які виконують діяння, але й встановлення умислу на спільне вчення діяння та розуміння наслідків таких дій. Встановлено, що опосередковане виконання кримінального правопорушення буде за умови, що об’єктивна сторона кримінального правопорушення не виконується винною особою ні повністю, ні частково. Адже якщо особа виконує хоча б певну частину об’єктивної сторони, то вона виступає виконавцем (співвиконавцем) діяння, а не опосередкованим його виконавцем.
- ДокументСамовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво за кримінальним правом України(Хмельницький університет управління та права, 2015) Захарчук В.М.У монографії здійснено кримінально-правову характеристику самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва. Проаналізовано стан дослідження питань кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво в доктрині кримінального права, досліджено соціальну зумовленість кримінальної відповідальності за такі дії. Здійснено характеристику об’єктивних і суб’єктивних ознак самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва, а також їх кваліфікуючих ознак. Розмежовано досліджувані склади злочинів із суміжними складами злочинів і здійснено їх відмежування від подібних адміністративних деліктів. Сформульовано теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво. Монографія розрахована на науковців, викладачів, аспірантів (ад’юнктів), студентів (курсантів) вищих навчальних закладів, суддів та працівників правоохоронних органів, а також на всіх тих, хто цікавиться проблемними питаннями кримінального права України.
- ДокументФорми протиправного впливу на майно за КК України(Наукові інновації та передові технології, 2025) Нікіфорова Т.І.; Захарчук В.М.У статті проаналізовано зміст і значення термінів «протиправний вплив на майно» та «форми протиправного впливу на майно». Зазначені терміни не є нормативно-визначеним та загальноприйнятим в доктрині кримінального права, проте найширше відображає комплекс суспільно-небезпечних діянь, передбачених КК України, предметом яких є майно. Зроблено висновок, що поняття «форми протиправного впливу на майно» є збірним поняттям, що охоплює усі, передбачені КК діяння, якими заподіюється істотна шкода або створюється загроза її заподіяння відносинам власності, а саме предметом яких є майно у найширшому розумінні, як рухоме та нерухоме майно (речі), право на майно, дії майнового характеру. Об’єктом цього наукового дослідження стали такі наскрізні кримінально-правові поняття як «викрадення», «заволодіння», «знищення», «пошкодження» майна та їх співвідношення з іншими подібними термінами, вжитими в окремих статтях КК. Аргументовано, що «заволодіння» охоплює такі форми протиправного випливу на майно, які пов’язані з оберненням майна на користь винного чи третіх осіб, в тому числі «викрадення». В свою чергу «викрадення» включає лише три форми – крадіжку, грабіж та розбій. Щодо тлумачення термінів «знищення» та «пошкодження» в доктрині спостерігається відносна єдність, проте проблемою є їх співвідношення з такими поняттями як «руйнування», «зруйнування», «втрата», «зіпсування» майна. Зроблено висновок, що «втрата» є поняттям, яке частково перетинається із «знищенням», однак є ширшим за своїм змістом. «Руйнування», «зруйнування» та «зіпсування» є різновидами знищення та пошкодження та підлягають вилученню з кримінального законодавства. Задля досягнення єдності судової практики та правової визначенні усі проаналізовані поняття потребують роз’яснення на рівні законодавства або рішень Верховного Суду, яке буде мати однакове значення для всіх складів кримінальних правопорушень.