Перегляд за Автор "Бісюк Олена Сергіївна"
Зараз показуємо 1 - 3 з 3
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументАрбітражна угода в світлі договірної теорії правової природи арбітражу: pro et contra(Академічні візії, 2025) Суббот Анатолій Іванович; Бісюк Олена СергіївнаРозвиток торговельних відносин між комерсантами з різних країн посилює роль способів розгляду і вирішення комерційних спорів між іноземними контрагентами, котрі становлять альтернативу державним судам. Тому на особливу увагу заслуговує міжнародний комерційний арбітраж і, зокрема, питання нормативно-правового регулювання укладання арбітражної угоди й подальшого застосування її положень задля передачі спору до МКА. Арбітражна угода як окремий правовий інститут має унікальний характер, який дозволяє об’єднати як матеріальний, так і процесуальний аспекти арбітражного розгляду. Ключовим для укладання арбітражної угоди є принцип автономії волі сторін. Особлива роль арбітражній угоді відводиться в рамках договірної (контрактної) теорії МКА, яка розглядає арбітражну угоду як цивільно-правовий договір, що породжує цілком конкретні цивільно-правові зобов’язання для сторін. Важливим питанням у процесі дослідження специфіки арбітражної угоди є аналіз категорії «арбітрабільність», за допомогою якої окреслюється коло справ, підвідомчих міжнародному комерційному арбітражу. Науковці виділяють об’єктивну арбітрабільність, яка окреслює коло спорів, що можуть бути предметом арбітражного розгляду, і суб’єктивну арбітрабільність, котра передбачає здатність деяких суб’єктів укладати арбітражну угоду й надалі виступати учасниками арбітражного розгляду в МКА. Питання арбітрабільності спорів, котрі належать до компетенції морського арбітражу, є важливими з точки зору їх публічно-правового аспекту. Відтак, визначено, що у сфері торгового мореплавства можуть виникати як цивільно-правові спори, так і спори публічно-правового характеру, які не є арбітрабільними. Розглянута договірна теорія правової природи арбітражу приділяє найбільшу увагу питанням сутності та значення арбітражної угоди для арбітражного розгляду справи. Однак, вважаємо за необхідне наголосити на практичному значенні теорії змішаної природи арбітражу, котра передбачає, що кожна стадія арбітражного розгляду включає як договірні, так і процесуальні елементи, які перебувають у тісному взаємозв’язку і взаємодії. The development of trade relations between agents from different countries enhances the role of methods for consideration and resolution of commercial disputes between foreign counterparties which constitute an alternative to state courts. Therefore, international commercial arbitration and, in particular, legal regulation of the conclusion of an arbitration agreement and the further application of its provisions for the consideration of a dispute by the ICA deserve special attention. An arbitration agreement as a separate legal institution has a unique nature which allows combining both the substantive and procedural aspects of arbitration proceedings. The key to the conclusion of an arbitration agreement is the principle of autonomy of contractual will of the parties. A special role to the arbitration agreement is assigned within the framework of the contractual theory of the ICA which considers an arbitration agreement as a civil law contract that generates very specific civil law obligations for the parties. An important issue in the process of studying the specific features of an arbitration agreement is the analysis of the category ‘arbitrability’ which outlines the range of cases subject to international commercial arbitration. Scientists distinguish objective arbitrability, which outlines the range of disputes that can be the subject of arbitration, and subjective arbitrability, which implies the ability of some subjects to conclude an arbitration agreement and to subsequently act as participants in arbitration proceedings in the ICA. The issues of arbitrability of disputes that fall within the competence of maritime arbitration are important from the point of view of their public aspect. In the field of merchant shipping, there are both civil law disputes and public law disputes: however, the latters are not capable of being settled by arbitration. The considered contractual theory of the legal nature of arbitration pays the most attention to the issues of the essence and significance of the arbitration agreement for the arbitration proceedings. However, we consider it necessary to emphasize the practical significance of the hybrid theory of the nature of arbitration that assumes that each stage of the arbitration proceedings includes both contractual and procedural elements which are in close interrelation and interaction.
- ДокументОкремі аспекти арбітражного розгляду «морських спорів»: зарубіжна практика(Академічні візії, 2025) Суббот Анатолій Іванович; Бісюк Олена СергіївнаІнтенсивний розвиток судноплавства і специфічність різноманітних відносин, що виникають у цій сфері, сприяють не тільки поширенню практики використання традиційного міжнародного комерційного арбітражу, а й діяльності постійно діючих арбітражних організацій, котрі спеціалізуються на вирішенні широкого кола «морських спорів». Тому важливим є вивчення досвіду арбітражного провадження в передових морських арбітражах у Великій Британії, котрий може застосовуватися Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України, зокрема, в питаннях забезпечення позову та винесення арбітражного рішення. У Великій Британії арбітри наділені правом призначення забезпечувальних заходів узагалі або у певних конкретних, визначених на законодавчому рівні, випадках. Якщо сторони не домовилися про інше, забезпечувальні заходи може застосувати державний суд. Якщо арбітражною угодою не передбачено інше, арбітр або суперарбір має право винести рішення у справі в будь-який час після початку її арбітражного розгляду, однак законодавець не зобов’язує арбітра представляти обґрунтування рішення, яке ухвалюється. Крім звичайних рішень, арбітри можуть виносити проміжні рішення і рішення у формі наказів, що зобов’язують сторону до реального виконання поставлених до неї вимог. Якщо арбітражна угода не передбачає іншого, то рішення арбітражу є остаточним і обов’язковим для сторін. Остання стадія винесення рішення – його «оголошення» – означає сповіщення сторін про готовність рішення. Морські арбітражні інституції Великої Британії, таким чином, розглядають справи не тільки на основі відповідного законодавства, а й спираючись на правові звичаї та норми, котрі існують у цій державі. Суттєвою відмінністю британського арбітражного процесу від порядку розгляду спорів у Морській арбітражній комісії при Торгово-промисловій палаті України є підзвітність арбітражних інституцій державним судам, котрі користуються досить широкою компетенцією контролю розгляду спорів у порядку арбітражного провадження на будь-якій стадії, навіть маючи можливість скасування рішення, винесеного міжнародним морським арбітражем. The intensive development of shipping and the specificity of various relations arising in this area contribute not only to the spread of practice to use traditional international commercial arbitration, but also to the activities of permanent arbitration organizations specializing in resolving a wide range of ‘maritime disputes’. Therefore, it is important to study the experience of arbitration proceedings in advanced maritime arbitrations in the United Kingdom which can be applied by the Maritime Arbitration Commission at the Ukrainian Chamber of Commerce and Industry, in particular, in matters of securing a claim and issuing an arbitration award. In the United Kingdom, arbitrators are empowered to apply interim measures in general or in certain specific cases to be defined at the legislative level. If the parties have not agreed otherwise, interim measures may be applied by a state court. Unless otherwise provided by the arbitration agreement, the arbitrator or super-arbitrator has the right to issue a decision in the case at any time after the commencement of its arbitration proceedings, however, the legislation does not oblige the arbitrator to provide a justification for the decision that is made. In addition to ordinary decisions, arbitrators may issue interim decisions and decisions in the form of orders that oblige a party to actually fulfill the specific performance. Unless otherwise provided by the arbitration agreement, the arbitration decision is final and binding on the parties. The last stage of issuing a decision – its ‘announcement’ – means notifying the parties of the readiness of the decision. The maritime arbitration institutions in the United Kingdom, thus, consider cases not only on the basis of the relevant legislation, but also relying on legal customs and norms that exist in this state. A significant difference between the British arbitration process and the procedure for considering disputes in the Maritime Arbitration Commission at the Ukrainian Chamber of Commerce and Industry is the accountability of arbitration institutions to state courts which enjoy a fairly broad competence to control the consideration of disputes in the arbitration proceedings at any stage, even having the possibility of annulling a decision made by the international maritime arbitration.
- ДокументСпецифіка морського арбітражу: теоретико-правові засади функціонування(Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична, 2024) Суббот Анатолій Іванович; Бісюк Олена СергіївнаЗважаючи на швидку глобалізацію дво- та багатосторонніх комерційних взаємодій, учасники міжнародного товарообігу все частіше прагнуть підпорядкувати свої договірні правовідносини недержавному регулюванню, звертаючись до альтернативних способів вирішення спорів, що виникають чи можуть виникнути між ними, – зокрема, до міжнародного комерційного арбітражу та його різновидів. Метою даного дослідження є визначення та аналіз специфіки діяльності морського арбітражу як альтернативного способу вирішення спорів на основі виявлення теоретико-правових засад функціонування цього різновиду МКА і його практичної вагомості для відносин, що виникають у сфері торгового мореплавства. Арбітраж паралельно розглядається і як орган, призначений для вирішення наявних чи евентуальних спорів, і як певний спосіб вирішення таких спорів по суті. Головними критеріями обрання МКА як альтернативного способу вирішення спорів виступають неупередженість і незалежність арбітрів, залучених до розгляду справи. Ключовою передумовою розгляду комерційних спорів МКА є наявність укладеної між сторонами арбітражної угоди, котра може розглядатися як угода процесуального характеру, спрямована на виключення юрисдикції державного суду. Морський арбітраж широко використовується міжнародними судноплавними операторами для вирішення майже всіх видів спорів, що можуть виникнути чи виникають між ними, тому арбітражні застереження включаються до багатьох форм морських контрактів. Наразі відсутній вичерпний перелік так званих «морських спорів», адже національне законодавство кожної держави перераховує різні категорії спорів, у зв’язку з чим суб’єкти господарювання, котрі ведуть діяльність у сфері торгового мореплавства, також часто вдаються до морського арбітражу ad hoc. Оскільки перевагами морського арбітражу виступають його гнучкість, компетентність і конфіденційність, можна зробити висновок про те, що даний альтернативний спосіб урегулювання спорів, які виникають з відносин торгового мореплавства та інших транскордонних економічних відносин, пов’язаних зі сферою судноплавства, є найбільш перспективним Taking into consideration rapid globalization of bilateral and multilateral commercial interactions, participants in the international trade are increasingly seeking to subordinate their contractual legal relations to non-state regulation by turning to alternative methods of resolving disputes that arise or may arise between them, in particular, to international commercial arbitration and its varieties. The purpose of this study is to determine and analyze the specific features of maritime arbitration as an alternative method of dispute resolution based on identifying the theoretical and legal principles of the functioning of this type of ICA and its practical significance for relations arising in the field of merchant shipping. Arbitration is simultaneously considered as a body intended to resolve existing or potential disputes and as a certain way to resolve such disputes on the merits. The main criteria for choosing ICA as an alternative method of dispute resolution are impartiality and independence of the arbitrators involved in the consideration of the case. A key prerequisite for the consideration of commercial disputes by the ICA is the existence of an arbitration agreement concluded between the parties which can be considered as an agreement having procedural nature to be aimed at excluding the jurisdiction of the state court. Maritime arbitration is widely used by international shipping operators to resolve almost all types of disputes that may arise or arise between them. Therefore, arbitration clauses are included in many forms of maritime contracts. Currently, there is no exhaustive list of the so- called ‘maritime disputes’, since the national legislation of each state lists different categories of disputes. In this connection, business entities operating in the field of merchant shipping also address to ad hoc maritime arbitration very often. Since the advantages of maritime arbitration are its flexibility, competence and confidentiality, this alternative method of resolving disputes arising out of merchant shipping relations and other cross-border economic relations connected to the shipping sector can be concluded to be the most promising one.